Сорт троянди Казанова

Сорту троянд із назвою «Казанова» не могло не існувати. Асоціація розкішної квітки з найвідомішим звабником усіх часів і народів спала на думку селекціонерам ще 1963 року (розплідник McGrady, Північна Ірландія). Для виведення цього чайно-гібридного сорту з романтичною назвою схрестили Queen Elizabeth і Perfecta.

Кущ „Казанова” міцний, у висоту росте до 1–1,2 метра, завширшки 70 см. На тлі світло-зеленого листя на міцних, прямих стеблах розцвітають великі махрові чашоподібні або трохи приплюснуті чайно-лимонно-солом’яно-бежеві (вибрати потрібне) бутони: краї світліші, серединка більш насичена. Троянда має чималі квітки (12–15 см у діаметрі), з приємним ароматом.

Садити рослину треба в сонячному, не вітряному місці. У тіні ростиме погано, цвістиме мало. Троянда дуже чутлива до близьких ґрунтових вод. Землю потребує пухку, родючу, удобрену. У попередньому сезоні (за півроку до посадки) підготуйте ямки розміром 40х40х40 см завглибшки 30–50 см. Якщо кущ не один, розташуйте їх на відстані півметра один від одного.

Перед висаджуванням „Казанову” на дві години ставлять у воду. В ямки наливають воду. Коли вона ввійде в землю, насипають дренаж, суміш землі з перегноєм. Коріння саджанця троянди засипають землею, притискають, поливають, мульчують торфом або перегноєм.

Підживлювати й поливати треба постійно. У спеку можна збризкувати водою, але обережно, не змочуючи цвіт. Формують кущ обрізанням зайвих пагонів, дикої порослі підщеп.

Цвіте „Казанова” довго, рясно: від кінця червня до перших осінніх заморозків.

Загалом кущ невибагливий. А от сам цвіт може осипатись: тонкі пелюстки можуть постраждати як від надмірного сонця, так і від затяжних дощів.

Троянда доволі сприйнятлива до захворювань, частіше піддається чорній плямистості, дещо менше борошнистій росі. Тому треба проводити профілактику — обприскувати фунгіцидами й інсектицидами.

Морозостійкість сорту „Казанова” середня — до -23 градусів. Відтак потребує вкривання на зиму.

//Попередньо кущ обрізають (видаляють бутони, листя, пошкоджені пагони), підгортають землею, вкривають хвойним гіллям, утеплюючими матеріалами (руберойдом, толлю).

. . . . . .