Сорт винограду «Байконур»

Виноград із зовсім не українською назвою «Байконур» — достатньо морозостійкий, щоб витримувати наш помірно-континентальний клімат (не замерзає при -23 градусах).

Його стійкість до несприятливих погодних умов та захворювань — від сорту винограду «Талісман» (материнська форма цвітіння). Автор Євген Павловський схрестив його з власним гібридом «Красунею». В результаті одержав ранньостиглий невибагливий сорт із темно-синіми видовженими ягодами у великих гарних гронах.

Найчастіше «Байконур» використовують для споживання у свіжому вигляді. Він достигає в серпні — на початку вересня (раннє дозрівання — рідкість для темноплідних сортів). Шкірка міцна, ягоди не розтріскуються, за винятком дуже дощового літа або перепадів вологості. Кісточок у виноградинах небагато, не більше трьох. Відтак виноград довго має товарний вигляд, не псується на кущах, його не пошкоджують оси, добре транспортується.

Для посадки кущів вибирають добре дренований ґрунт у теплому, сонячному, затишному місці. Заздалегідь готують ямки завглибшки 60–100 см, на дно насипають дренаж (25 см), потім землесуміш (садова земля, пісок, торф, перегній). Саджанці «Байконуру» підв’язують до опори й рясно поливають. Найкращий час для садіння — весна.

На другу осінь виноград обрізають, після цього щоосені. Весною «Байконур» підживлюють комплексними мінеральними добривами. Ґрунт мульчують. З третього року виноград починає плодоносити.

Кущ росте інтенсивно, тому, крім щорічного обрізання, навесні зайві пагони винограду прищипують. При потребі проріджують гілки й листки для рівномірнішого достигання грон.

«Байконур» доволі стійкий до шкідників і захворювань, тому достатньо профілактичних обприскувань. Сорт відносно новий, тому його характеристики не до кінця досліджені.

Молоді кущі краще вкрити на зиму. Більш морозостійкі — зрілі рослини.