Перець сорту «Пепероні»

У багатьох назва пепероні асоціюється з видом ковбаси й піцою. І все ж першопочатково це слово використовували на позначення стручкового перцю.

Є чимало сортів пепероні (а враховуючи схильність перцю до перехресного запилення, то їх, мабуть, безліч), але якщо не вдаватися в подробиці, то загалом є чотири його різновиди: червоний солодкий, гострий червоний, жовтий (солодкий), зелений (слабо-пекучий).

Перші два відрізняються лише смаком: на високих (100–150 сантиметрів) кущах достигають ранні червоні сигароподібні плоди до 30 сантиметрів завдовжки, вага 100–150 грамів. Солодкі — соковитіші, з товщими стінками.

Обидва використовують для піци, для маринування, зокрема маринований гострий пепероні — невід’ємний інгредієнт багатьох італійських страв.

. . . .

Жовтий пепероні — італійський сорт. Плоди дозрівають за 90–100 днів. Соковитий жовто-оранжевий перець використовують для приготування різних страв.

Слабко-пекучий зелений пепероні — тонкостінні невеличкі плоди (до 10 см) жовто-зеленого кольору.

Перець — теплолюбна рослина, тому найкраще вирощувати його розсадним способом. Насіння висівають у пухкий родючий ґрунт у березні в теплиці або в контейнери в теплому приміщенні. Бажано попередньо замочити його на 5 годин у теплій воді. При температурі 20–25 градусів перець сходить за тиждень-півтора, при 13–15 — за два-три тижні.

На грядку перець пересаджують після настання стійкого тепла — вище 14 градусів. Оптимальна температура для розвитку 18–25 градусів. Відхилення в один чи в другий бік (нижче 13 градусів або вище 30) пригнічують ріст, провокують обсипання цвіту.

. . . .

Догляд за пепероні простий, він менш вибагливий, ніж болгарський перець: вчасно і в міру поливати (пепероні вологолюбний, тож напувати його слід раз на тиждень, а від початку цвітіння й частіше), періодично підживлювати, прополювати й обережно розпушувати землю (намагаючись не пошкодити коріння).