Калина звичайна: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Всі знають про протизастудні властивості калини. Та її використовують навіть у косметології.

Інші назви калини звичайної

Калина; латиною: Viburnum opulus; російською: калина обыкновенная.

Опис калини звичайної (як виглядає)

Калина звичайна — гіллястий кущ або невеличке дерево з родини жимолостевих заввишки 2-4 метри. Гілки гладенькі, молоді пагони — сіро-зелені. Листки трилопатеві, зверху гладкі, зісподу бархатисті.

Білі 5-пелюсткові квіти зібрані в суцвіття зонтик.

Плоди — яскраво-червона куляста кістянка, терпка на смак (стає солодка після заморозків).

Цвіте у травні-червні.

Регіони проростання калини звичайної

Росте по всій території України. Поширена в лісах, між чагарниками і в заростях, на берегах річок. Часто висаджують у садах або скверах, на присадибних ділянках.

Заготівля і зберігання калини звичайної

Для медичних цілей заготовляють кору, плоди і квіти калини.

Кору здирають весною перед розпусканням листя. Знімають двома півтрубками — так і сушать, не вкладаючи одна в одну, доки кора стане ламкою. Вихід сухої сировини — 38-40%.

Плоди збирають у вересні-жовтні, коли вони повністю достигають. Сушать на свіжому повітрі або в сушарках при 50-60 градусах.

Квіти використовують лише в народній медицині.

Хімічний склад калини звичайної

Кора калини містить суміш флавоноїдів, дубильні речовини, фітостерини, смоли кислоти тощо.

У плодах є цукри, лавоноїди, дубильні речовини, пектинові і барвні речовини, вітаміни (великий вміст вітаміну C), органічні кислоти й мікроелементи.

У квітках — флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С, ефірна олія.

Фармакологічна дія калини звичайної

Калину використовують як кровоспинний, м’який сечогінний засіб, має в’яжучі й заспокійливі властивості. Препарати калини використовують зокрема в кілмактеричний та післяпологовий періоди, при захворюваннях жіночих статевих органів, при гемороїдальних кровотечах.

Плоди вживають для заспокоєння, при гіпертонії, атеросклерозі і спазмах судин. Настій із ягід п’ють також при різних висипах на тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий засіб. При ангіні полощуть горло.

Ягоди з медом споживають при кашлі, задишці, хворобах печінки, жовтяниці.

Свіжі плоди вживають при атеросклерозі, гіпертонії, нирковокам’яній хворобі.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.