Оман високий: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Настій цієї трави — сечогінний, кровоспинний, загальнозміцнюючий засіб. Його п’ють також для виведення глистів.

Інші назви оману високого

дивосил, дев’ясил; латиною: Ihula helenium; польською: oman wielki; російською: девясил высокий.

Опис оману високого (як виглядає)

Оман високий — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Рослина має товсте м’ясисте кореневище з численними довгими коренями. Стебла прямі, міцні, рубчасті, заввишки 1-2 м, вкриті жорсткими волосками. Листки великі, чергові, з зубчастими краями, зісподу сіро-повстяні.

Квітки жовті, зібрані у великі кошики (діаметром 6-8 см).

Плід — сім’янка.

Цвіте у червні-серпні (іноді у вересні).

Регіони проростання оману високого

Оман високий росте по всій території України, переважно на узліссях, у чагарниках, на лісових луках, по берегах річок, любить чорноземні ґрунти.

Заготівля і зберігання оману високого

Для виготовлення ліків використовують кореневище і корені оману. Їх викопують восени, залишаючи по одному кореню на кожні 10 метрів квадратних для відновлення заростей. Корені миють від землі, ріжуть на шматки завдовжки 10-15 см, 2-3 дні пров’ялюють на повітрі, далі досушують у добре провітрюваному приміщенні або в сушарці при температурі максимум 40 градусів. Сировину можна сушити й на сонці. Вихід сухої речовини — 29-30%. Термін придатності — 3 роки.

Хімічний склад оману високого

Коріння оману містить інулін та інші полісахариди, смоли, камедь, сапоніни, органічні кислоти,ефірну олію тощо.

Фармакологічна дія оману високого

Галенові препарати оману високого розріджують мокротиння, полегшують відхаркування, зменшують надмірне виділення зі слизових оболонок дихальних шляхів, збуджують апетит, поліпшують травлення, знижують секреторну активність кишківника, стимулюють виділення жовчі, нормалізують обмін речовин, місячний цикл, мають глистогінні й антимікробні властивості.

Їх застосовують при хронічних і гострих захворюваннях верхніх дихальних шляхів, грипі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок, при глистяній інвазії, гіпоменструальному синдромі.

Оман високий використовує також народна медицина.

Як зовнішній засіб мазі з оману застосовують при екземі, корості, нейродермітах.

Відваром полощуть рот і горло при запальних процесах, промивають рани, які довго не гояться (але не мокнуть).

За матеріалами:

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.