Валеріана лікарська: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Валеріана — відомий седативний засіб. Багатьом людям з тонкою душевною організацією знайома картина, коли, перехвилювавшись, береш склянку з водою і накрапуєш в неї зо двадцять крапель валеріани. Щоб заспокоїло.

Інші назви валеріани лікарської

Валеріана висока, маун, одолян, козлик; латиною: Valeriana officinalis, Valeriana exaltata; російською: валериана лекарственная; польською: kozłek lekarski.

Опис валеріани лікарської (як виглядає)

Багаторічна трав’яниста рослина родини валеріанових. Кореневище вертикальне коротке, від якого відгалужується низка додаткових коренів. Висота стебла — від 40 до 100, а іноді й 200 сантиметрів. Стебло прямостояче, циліндричне, борозенчасте, порожнисте, голе або опушене, а ближче до верху розгалужене.

Листочки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними сегментами, в т.ч. нижні — черешкові, з чотирма-п’ятьма парами сегментів, а стеблові — сидячі, з шістьма-вісьмома парами сегментів. Край сегментів пильчастий, рідше — цілісний.

Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, білі або ж ясно-рожеві, зібрані у щиткоподібні півзонтики на верхівці стебла і в пазухах верхніх листків.

Плід — сім’янка.

Цвіте валеріана лікарська у червні-липні.

Регіони проростання валеріани лікарської

Зустрічається майже по всій Україні. Любить заболочені низини, суходільні луки, береги річок і боліт, трав’яні і торфові заплавні болота, чагарники, степові схили, лучні і різнотравні степи. Належить до культивованих рослин.

Заготівля і зберігання валеріани лікарської

З лікувальною метою використовують кореневище валеріани з коренями. Їх збирають восени, коли дозріють плоди, або ж ранньою весною. Після того, як кореневища викопано, їх очищають від надземної частини (товсті розщеплюють на дві-чотири частини) і оперативно миють холодною водою. Відтак сировину розкладають надворі шаром 15 сантиметрів для того, аби вона пров’ялилась. На це відводять один-два дні. Відтак сушать сировину під накриттям, розклавши шаром завтовшки 5-7 см, або в сушарці за температури 35 градусів Цельсія.

Таким чином, отримують 25% сухої сировини, строк придатності якої становить 3 роки.

Хімічний склад валеріани лікарської

Кореневища і корені валеріани лікарської містять ефірну олію (0,5-2%), вільні ізовалеріанову кислоту і борнеол, ефіри борнеолу з кислотами (масляною, мурашиною, оцтовою тощо), терпеноїди (камфен, лимонен, миртенол, пінен, терпинеол тощо), алкалоїди валерин та хатинін (у свіжій сировині), алкалоїд актинідин (у вигляді гідроксифенілетилової солі), глікозид валерид, дубильні речовини та цукри. Основною складовою ефірної олії є складний ефір спирту борнеолу й ізовалеріанової кислоти.

Фармакологічна дія валеріани лікарської

Валеріана лікарська — відоме седативне. Препарати з неї зменшують збудливість, водночас підвищуючи функціональну діяльність центральної нервової системи, регулюють серцеву діяльність, знижують артеріальний тиск, проявляють спазмолітичну й слабку жовчогінну дію, підсилюють секрецію залоз травного тракту.

Здебільшого валеріану застосовують у випадках, коли необхідно заспокоїти нервову систему і покращити діяльність серцево-судинну систему при надмірному нервовому збудженні, істерії, епілепсії, тривозі, інтелектуальних перевантаженнях, мігренях, безсонні, спричиненим нервовою напругою та румінаціями.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.