Рутка лікарська, попри те, що полюбляє рости на могилах, є рослиною, яка допомагає живим людям почуватись добре. Розгляньмо її детальніше...
Інші назви рутки лікарської
Дика рута, димниця, димнянка, печінкова трава, житничка, рута польова; російською: дымянка лекарственная; польською: dymnica pospolita.
Опис рутки лікарської (як виглядає)
Однорічна трав’яниста гола сизувато-зелена рослина родини руткових (Ф. І. Мамчура відносить її до родини макових).
Стебло висхідне або прямостояче, гранчасто-борозенчасте, розгалужене, 20-30 см заввишки, подекуди сягаючи 50 см.
Листки чергові, черешкові, двічі перисторозсічені на вузькі довгасто-лінійні частки, сизуватого кольору.
Квітки двостатеві, неправильні, 7-9 мм завдовжки, в пазушних китицях; віночок з чотирьох пурпурових неоднакових пелюсток, з яких верхня має при основі коротку шпорку.
Плід — приплюснуто-кулястий однонасінний горішок, ніби вдавлений зверху.
.Регіони проростання рутки лікарської
Рутка лікарська росте по всій території України як бур’ян. Любить поля (особливо добре почувається на краях посівів жита, у забур’яненій картоплі), городи, засмічені місця, свіжі могили сільських кладовищ.
Заготівля і зберігання рутки лікарської
Для лікарських потреб використовують траву рутки лікарської (Herba Fumariæ officinalis). Збирають її під час цвітіння рослини (з квітня до вересня.), зрізуючи всю надземну частину. Сушать траву відразу після збирання у затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. При сушінні товстим шаром або зниженій температурі трава швидко пліснявіє.
Сухої сировини виходить 11-12%. Зберігають у сухому приміщенні в паперових коробках. Рослина для медичного використання не заготовляється.
. . . . .Хімічний склад рутки лікарської
У надземній частині рутки лікарської є алкалоїди (0,2-1,6%), дубильні речовини (2,9%), смоли (4,7%), фумарова кислота, вітаміни С і К. До складу алкалоїдів входять протопін, сангвінарин, криптокавін, ауретензин, d, l-тетрагідрокоптизин, криптокарпін та ін.
Фармакологічна дія рутки лікарської
Рутка лікарська має жовчогінні й спазмолітичні властивості, впливає на організм загальнотонізуюче (підвищує апетит, поліпшує процеси травлення, збільшуючи секрецію травних залоз і поліпшуючи всмоктування та обмін речовин). Рутку вживають усередину при жовчнокам’яній хворобі та інших захворюваннях печінки й жовчного міхура, при гіпоацидних гастритах, спастичних колітах, геморої, різних хронічних шкірних захворюваннях, як потогінний, сечогінний і вітрогінний засоби. Є вказівки про ефективне застосування рутки при іпохондрії та істерії. Свіжовичавленим соком лікують лишаї, різні висипи на тілі, коросту. Побічних явищ при лікуванні руткою лікарською не встановлено, проте існує думка, що її діючі речовини здатні до кумуляції.
. . . . . За матеріалами:- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
- Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
- Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
- Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
- Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
- Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.
