Гравілат міський: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Раніше препарати гравілату використовувала офіційна медицина, тепер його застосовують тільки в народній.

Інші назви гравілату міського

Підлісник, гребінник, волове око, любильник, хрещатник, гвоздичний корінь, вивишник; латиною: Geum urbanum; російською: гравилат городской.

Опис гравілату міського (як виглядає)

Гравілат міський — трав’яниста рослина родини розоцвітих заввишки 40-60 см. Стебло пряме, м’яковолосисте. Кореневище червонуватого кольору запахом і смаком нагадує гвоздику. Прикореневі листки великопірчасті, стеблові — сидячі, трироздільнолопатеві.

Квітки двостатеві, правильні, яскраво-жовті, 5-пелюсткові, зібрані у щитковидні суцвіття.

Плід — горіховидні сім’янки. Насіння має гачки, якими чіпляється до одягу.

Цвіте у червні-серпні.

Регіони проростання гравілату міського

В Україні гравілат міський трапляється майже по всій території. Поширений поблизу сміттєзвалищ, чагарників, росте в добре освітлених місцях.

Заготівля і зберігання гравілату міського

З лікувальною метою використовують траву і кореневище гравілату. Траву заготовляють у період цвітіння. Зрізають верхню частину стебел до 30 см. У перший день прив’ялюють на сонці, а потім сушать у добре провітрюваному приміщенні або під накриттям. Вихід сухої речовини — 22%. Коріння викопують восени, коли достигнуть плоди. Корені миють і сушать на сонці, за поганої погоди — в сухому приміщенні. Виходить 25% сировини.

Хімічний склад гравілату міського

Гравілат міський багатий на, дубильні речовини, ефірну олію і смоли. Містить також глікозид геїн (корені) та гіркі речовини і слиз (трава).

Фармакологічна дія гравілату міського

Галенові препарати гравілату міського чинять протизапальну, знеболювальну, седативну, протиблювотну, відхаркувальну, жовчогінну дію, зупиняють кров та гоять рани.

Раніше кореневища використовували в науковій медицині при шлунково-кишкових розладах, зараз застосовують лише в народній медицині — внутрішньо та зовнішньо. Зокрема відваром з кореневища полощуть ротову порожнину при стоматиті й гінгівіті, ангіні, додають у ванночки при рахіті й скрофульозі, при болях у жінок. Внутрішньо використовують як протизапальний і антисептичний засіб, заспокійливий.

Трава має менш виражену лікувальну дію. Її застосовують як заспокійливий засіб при дизентерії, гарячці.

З профілактичною метою молоде листя додають у салати.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.