Смородина чорна: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Усі знають про цю корисну ягоду, яка містить дуже багато вітамінів. Для лікування використовують також листя і бруньки.

Інші назви смородини чорної

Порічки чорні; латиною: Ribes nigrum; польською: porzechka czarna, smorodyńki; російською: смородина черная.

Опис смородини чорної (як виглядає)

Смородина чорна — багаторічний кущ родини ломикаменевих, заввишки 60-130 см, із характерним, дещо неприємним запахом. Листки чергові, черешкові, 3-5-лопатеві, з зубцями по краях, зверху голі, зісподу — з жовтими залозками.

Квітки лілово- або рожево-сірі, двостатеві, правильні, у пониклих 5-10-квіткових китицях.

Плід — куляста чорна ягода.

Цвіте у травні-червні. Плоди достигають у липні.

Регіони проростання смородини чорної

В дикому стані смородина чорна росте в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі та в Лісостепу біля річок, у лісах і чагарниках. У садках і на присадибних ділянках вирощують понад 100 сортів окультуреної смородини.

Заготівля і зберігання смородини чорної

З лікувальною метою використовують листя, рідше бруньки і плоди. Бруньки збирають зимою і ранньою весною, листя — влітку (червень-липень), ягоди — після повного достигання. Плоди споживають свіжими або сушать. Бруньки і листя сушать при температурі 35-40%. Сухого листя виходить 16%, бруньок — 20%, ягід — 14%. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад смородини чорної

Листя смородини та бруньки містять дубильні речовини, ефірну олію, флавоноїди, фітостерол, органічні кислоти, мінеральні солі, вітамін С, фермент емульсин тощо. У ягодах є інвертні цукри, сахароза, жирна олія, пігменти ціанідин і дельфінідин, органічні кислоти, пектини, емульсин, багато вітамінів, мінеральні солі.

Фармакологічна дія смородини чорної

Смородина виявляє сечогінну, потогінну, загальнозміцнюючу дію.

Чорну смородину застосовують при запальних процесах верхніх дихальних шляхів, для збудження апетиту, як протискорбутний засіб.

Офіційна медицина використовує рослину як багате джерело вітамінів, для зміцнення імунітету.

У народній медицині ягоди, листя та бруньки застосовують як сечогінний (при хворобах сечового міхура й ниркових каменях), потогінний (при гострому ревматизмі), легкий послаблюючий засіб, для поліпшення обміну речовин (при шкірних захворюваннях).

Препарати з листків смородини виявляють сильну потогінну і сечогінну дію, сприяють виведенню з організму пурину і надміру сечової кислоти, відтак їх використовують при подагрі і поліартриті.

Настоєм листків і стебел лікують набряки, камені в сечовому міхурі, затримку виділення сечі, шкірні хвороби; захворювання верхніх дихальних шляхів; скрофульоз (зовнішньо).

Смородину використовують для виготовлення різних концентрацій аскорбінової кислоти. Настій ягід вживають при ларингіті, бронхіті. Сік п’ють при діареї, ахілії, гастриті. Соком, розведеним водою, полощуть горло і рот при ангіні та запальних процесах і ротовій порожнині.

Пити смородиновий сік корисно при анемії та після виснажливої хвороби.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.