Буряковий стеблоїд – ознаки появи, методи боротьби

Харчовою спеціалізацією бурякового стеблоїда – буряки та бур’яни з родин амарантових та лободових. Шкоди завдають як личинки, так і дорослі жуки

Буряковий стеблоїд (Lixus sabtilis Sturm.) також зустрічається назва буряковий (амарантовий) довгоносик стеблоїд. Шкідник із ряд твердокрилих, поширений по всій території України. Пошкоджують стебла та листя, у результаті ламаються квітконоси, всихає листя, зменшується врожай та його якість, зокрема цукристість коренеплодів.

На зимівлю, яка відбувається у рослинній підстилці, залишаються жуки, які виходять на поверхню наприкінці квітня — початку травня та оселяються на плантації буряка. Яйця відкладають у черешки листя буряка а також у стебла бур’янів. Їх легко впізнати за напливами, які утворюються у місцях, де бурякові стеблолїди відклали яйця. Після народження личинки роблять ходи довжиною до півтора см та харчуються рослинами. Протягом року з’являється два покоління бурякових стеблоїдів. У липні-серпні народжується друге покоління жуків, які харчуються листям буряків та бур’янів, а після того починають відкладати яйця. Найбільше небезпеки завдають у посуху.

Засоби захисту від бурякового довгоносика

Заходи захисту від бурякового довгоносика аналогічні до заходів проти звичайного бурякового довгоносика. Якщо чисельність перевищує 0,2-0,3 жука/м2 слід обробити сходи буряка інсектицидами. Якщо розмножується друге покоління бурякового стеблоїда після збирання врожаю слід видалити з поля усі залишки рослин.