Бузина чорна: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

У городі бузина… Бузина увійшла не лише в усну народну творчість, про неї згадував також і сам Гіппократ, який дуже хвалив рослину за сечогінні властивості і вживав її проти водянки. Далі — більше про цю лікарську рослину

Інші назви бузини чорної

Латиною: Sambucus nigra; російською: бузина чёрная; польською: bez czarny.

Опис бузини чорної (як виглядає)

Бузина чорна — гіллястий кущ родини живомолостевих 3-6 метрів у висоту, що іноді схожий на невисоке дерево, яке розростається вшир. Пагони має сіро-зеленого кольору, з жовтуватими сочевичками і білою серцевиною.

Листки супротивні, непарноперисті, що складаються з п’яти-семи видовжено-яйцевидних загострених гостропилчастих листочків.

Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремово-білі, у щитковидних суцвіттях з п’ятьма головними гілочками.

Плід представляє собою чорно-фіолетову кулясту кістянку з 3-4 плоскими, довгастими, поперечнозморшкуватими кісточками; м’якуш ягід темно-червоний.

Цвіте у травні-червні. Плоди достигають у серпні-вересні.

Регіони проростання бузини чорної

Зустрічається майже всюди по Україні у лісах по чагарниках, на лісових порубах, ровах, здебільшого здичавіло. Трапляється й біля жител, у старих парках та на сільських кладовищах.

Заготівля і зберігання бузини чорної

З лікарською метою використовують кору, квітки, листя, плоди і коріння бузини чорної.

Збір квітів проводять в період цвітіння, зрізуючи усе суцвіття. Важливо, щоб день, коли відбувається збір, був погожий, у жодному разі не дощовий. Сушіння — під накриттям, що достатньо добре провітрюється або в сушарці при температурі 40ºС. Після того, як висохнуть, квітки відділяють від щитків. На виході отримують 18-20% сухої сировини. Строк придатності — 3 роки.

Кору здирають навесні, перед сокогоном. Збір плодів проводять восени, коли повністю достигнуть. Відтак сушать у печах або сушарках при температурі 60-65 градусів. Плоди, висохнувши, втрачають 85% своєї ваги; термін їх придатності становить лише шість місяців.

Листя бузини заготовляють тоді, як вона цвіте напровесні. Насамперед прив’ялюють на сонці, а відтак досушують у затінку. У підсумку отримують 20% сухої сировини.

Коріння копають вже після дозрівання плодів. Його промивають, розрізають на шматки і сушать на сонці або у добре напалених приміщеннях. Виходить 25% сухої сировини.

Хімічний склад бузини чорної

Уся бузина, від плодів і до коріння, багата на біологічно активні речовини, зокрема коріння містить сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора — ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини; квіти — ефірну олію (0,025-0,03%), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, дубильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти, в т.ч. кавову, валер’янову, яблучну, оцтову, а ще філостерин; листя — самбунігрин, алкалоїд коніїн і сонгвінарин, ефірну олію, смоли, вітамін С (280 міліграм-відсотків), каротин (14-50 мг%). У плодах бузини є цукри, органічні кислоти, каротин, аскорбінова кислота (10-15 мг%), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні речовини, тирозин, сліди ефірних олій.

Фармакологічна дія бузини чорної

Препарати з бузини можуть діяти по-різному на організм людини, залежно від того, якою є кількісний і якісний склад біологічно активних речовин. Так, сечогінні властивості мають усі частини рослини. Кора, листя, квітки і плоди — потогінні й протизапальні. Окрім того, плоди відомі також своєю послаблюючою властивістю. Таку ж дію на організм справляють кора і коріння, якщо застосувати їх у великій дозах.

Настій квіток бузини застосовують як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, при невралгії. В гінекології його використовують внутрішньо або для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви.

Ефективно препарати з бузини чорної показали показали себе при лікуванні хронічної ниркової недостатності.

Відвари коріння і кори використовують при діабеті, хворобах нирок і набряках.

Свіжі ягоди бузини добре вживати при ревматизмі і невралгіях.

За матеріалами:

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.