Парило звичайне: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Настій цієї трави — сечогінний, кровоспинний, загальнозміцнюючий засіб. Його п’ють також для виведення глистів.

Інші назви парила звичайного

реп’ях жовтий, буквиця, гармонія, золотник, глекопар, грудник, зрад-зілля, серпник, яблун, репічай, сметанник; латиною: Agrimonia eupatoria; російською: репейничек обыкновенный.

Опис парила звичайного (як виглядає)

Парило звичайне — багаторічна трав’яниста рослина родини розоцвітих. Рослина має міцне повзуче просте або розгалужене кореневище. Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, заввишки 30-85 см, вкрите довгими і жорсткими білуватими або рудими волосками. Листки чергові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, зісподу білуваті через густе опушення. Верхні листочки зближені до основи стебла, верхні — віддалені один від одного, сидячі.

Квітки правильні, 5-пелюсткові, двостатеві, зібрані в колосовидну китицю на верхівці стебла, запашні, оранжево-жовті.

Плід — 1-2 горішки, вміщені в дзвінкоподібний гіпантій.

Цвіте у червні-серпні.

Регіони проростання парила звичайного

Парило звичайне росте по всій території України на пасовищах, у світлих лісах, на узліссях, у чагарниках, на схилах, вздовж доріг.

Заготівля і зберігання парила звичайного

Для виготовлення ліків використовують траву парила. Її заготовляють у період цвітіння у липні-серпні. Для цього зрізають верхівки стебел, завдовжки 30-40 см, а з нижніх здерев’янілих частин стебла зривають тільки листя. Сировину розстеляють тонким шаром і сушать під накриттям або в провітрюваному приміщенні. При сушінні аромат вивітрюється. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад парила звичайного

Трава парила містить дубильні речовини, ефірну олію, кумарини, стероїдні сапоніни, органічні кислоти, гіркоти, холін, нікотинову кислоту, вітаміни С, групи В тощо.

Фармакологічна дія парила звичайного

Галенові препарати парила звичайного мають загальнозміцнюючі, сечогінні і в’яжучі властивості, посилюють апетит та секрецію травних залоз, допомагають нормалізувати обмін речовин, виявляють кровоспинні і слабкі жовчогінні властивості. Водні витяжки з рослини пригнічують герпес, а спиртові — розвиток золотистого стафілокока. Виявлено також глистогінну дію парила.

Зазвичай парило приймають у вигляді настою. Зокрема, його п’ють при хворобах печінки і жовчного міхура, як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, від глистів, проносу, геморою, бородавок, для зупинки внутрішніх кровотеч, при запаленні сечового міхура, нетриманні сечі, набряках.

Зовнішньо настій трави використовують при запальних процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран і пролежнів, при геморої, для ножних ванн, щоб зняти втому.

Парило застосовують у гомеопатії.

Протипоказання — схильність до закрепів, висока здатність крові до згортання.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський.
   — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.