
Інші назви парила звичайного
реп’ях жовтий, буквиця, гармонія, золотник, глекопар, грудник, зрад-зілля, серпник, яблун, репічай, сметанник; латиною: Agrimonia eupatoria; російською: репейничек обыкновенный.
Опис парила звичайного (як виглядає)
Парило звичайне — багаторічна трав’яниста рослина родини розоцвітих. Рослина має міцне повзуче просте або розгалужене кореневище. Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, заввишки 30-85 см, вкрите довгими і жорсткими білуватими або рудими волосками. Листки чергові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, зісподу білуваті через густе опушення. Верхні листочки зближені до основи стебла, верхні — віддалені один від одного, сидячі.
Квітки правильні, 5-пелюсткові, двостатеві, зібрані в колосовидну китицю на верхівці стебла, запашні, оранжево-жовті.
Плід — 1-2 горішки, вміщені в дзвінкоподібний гіпантій.
Цвіте у червні-серпні.
Регіони проростання парила звичайного
Парило звичайне росте по всій території України на пасовищах, у світлих лісах, на узліссях, у чагарниках, на схилах, вздовж доріг.
Заготівля і зберігання парила звичайного
Для виготовлення ліків використовують траву парила. Її заготовляють у період цвітіння у липні-серпні. Для цього зрізають верхівки стебел, завдовжки 30-40 см, а з нижніх здерев’янілих частин стебла зривають тільки листя. Сировину розстеляють тонким шаром і сушать під накриттям або в провітрюваному приміщенні.
Хімічний склад парила звичайного
Трава парила містить дубильні речовини, ефірну олію, кумарини, стероїдні сапоніни, органічні кислоти, гіркоти, холін, нікотинову кислоту, вітаміни С, групи В тощо.
Фармакологічна дія парила звичайного
Галенові препарати парила звичайного мають загальнозміцнюючі, сечогінні і в’яжучі властивості, посилюють апетит та секрецію травних залоз, допомагають нормалізувати обмін речовин, виявляють кровоспинні і слабкі жовчогінні властивості. Водні витяжки з рослини пригнічують герпес, а спиртові — розвиток золотистого стафілокока. Виявлено також глистогінну дію парила.
Зазвичай парило приймають у вигляді настою. Зокрема, його п’ють при хворобах печінки і жовчного міхура, як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, від глистів, проносу, геморою, бородавок, для зупинки внутрішніх кровотеч, при запаленні сечового міхура, нетриманні сечі, набряках.
Зовнішньо настій трави використовують при запальних процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран і пролежнів, при геморої, для ножних ванн, щоб зняти втому.
Парило застосовують у гомеопатії.
Протипоказання — схильність до закрепів, висока здатність крові до згортання.
За матеріалами:- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
- Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
- Носаль М.
- Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
- Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
- Липа Ю. І.
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc
Дякуємо!