Нагідки лікарські: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості
Цю рослину широко застосовує й офіційна, і народна медицина, і косметична галузь.
Інші назви нагідок лікарських
календула, крокіс; латиною: Calendula officinalis; російською: ноготки лекарственные.
Опис нагідок лікарських (як виглядає)
Нагідки лікарські — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має своєрідний запах. Стебло пряме, розгалужене, заввишки 30-60 см. Листки чергові, нижні черешкові, видовжено оберненояйцевидні, верхні — сидячі, ланцетовидні.
Квітки золотисто-жовті або оранжеві, зібрані у верхівкові кошички.
Плід — сім’янка.
Цвіте у червні-жовтні.
Регіони проростання нагідок лікарських
Нагідки походять із Центральної й Південної Європи. В Україні їх вирощують у садах і на городах як декоративну рослину. Для медичних потреб сіють у спеціалізованих господарствах.
Заготівля і зберігання нагідок лікарських
З лікувальною метою використовують квіткові кошички нагідок, які повністю розпустилися. Їх збирають, прив’ялюють на сонці, а потім сушать під накриттям, розстеливши тонким шаром і час від часу перемішуючи. Вихід сухої речовини — 14-15%. Термін придатності — 1 рік.
Хімічний склад нагідок лікарських
Квіти нагідок лікарських мають у своєму складі каротиноїди, флавоноїди, ефірну олію, сапоніни, гірку речовину календен, смолисті і дубильні речовини, слиз, інулін, органічні кислоти, ферменти, вітамін С тощо.
Фармакологічна дія нагідок лікарських
Нагідки лікарські мають протизапальні, бактерицидні, спазмолітичні, гіпотензивні, кардіотонічні, седативні властивості, стимулюють метаболізм у печінці.
Особливо широко нагідки застосовують для місцевого лікування — при тріщинах шкіри і герпесі, при вуграх та інфекційній тріщині в куточках рота, при себореї, екземі, гнійних висипаннях, полощуть рот і горло при стоматитах і гінгівітах, ангіні, спринцюються при ерозії шийки матки, роблять примочки для очей при кон’юнктивітах і ячменях.
Соком з листя нагідок у суміші з соком лимона, ягід порічок і мигдалевою олією висвітлюють ластовиння.
Внутрішньо нагідки приймають при гастритах, колітах, ентероколітах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях печінки і жовчних шляхів.
Рослину вживають також при серцево-судинних захворюваннях.
В акушерстві застосовують внутрішньо при тривалому блюванні вагітної, дисменореї. П’ють при гіпертонії та безсонні в період клімаксу.
Народна медицина використовує настоянки з нагідок при бронхіті, афтозі, скрофульозі, жовтяниці, рахіті, хворобах сечового міхура і селезінки.
За матеріалами:
- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
- Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
- Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
- Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
- Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
- Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.
