Нагідки лікарські: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Цю рослину широко застосовує й офіційна, і народна медицина, і косметична галузь.

Інші назви нагідок лікарських

календула, крокіс; латиною: Calendula officinalis; російською: ноготки лекарственные.

Опис нагідок лікарських (як виглядає)

Нагідки лікарські — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має своєрідний запах. Стебло пряме, розгалужене, заввишки 30-60 см. Листки чергові, нижні черешкові, видовжено оберненояйцевидні, верхні — сидячі, ланцетовидні.

Квітки золотисто-жовті або оранжеві, зібрані у верхівкові кошички.

Плід — сім’янка.

Цвіте у червні-жовтні.

Регіони проростання нагідок лікарських

Нагідки походять із Центральної й Південної Європи. В Україні їх вирощують у садах і на городах як декоративну рослину. Для медичних потреб сіють у спеціалізованих господарствах.

Заготівля і зберігання нагідок лікарських

З лікувальною метою використовують квіткові кошички нагідок, які повністю розпустилися. Їх збирають, прив’ялюють на сонці, а потім сушать під накриттям, розстеливши тонким шаром і час від часу перемішуючи. Вихід сухої речовини — 14-15%. Термін придатності — 1 рік.

Хімічний склад нагідок лікарських

Квіти нагідок лікарських мають у своєму складі каротиноїди, флавоноїди, ефірну олію, сапоніни, гірку речовину календен, смолисті і дубильні речовини, слиз, інулін, органічні кислоти, ферменти, вітамін С тощо.

Фармакологічна дія нагідок лікарських

Нагідки лікарські мають протизапальні, бактерицидні, спазмолітичні, гіпотензивні, кардіотонічні, седативні властивості, стимулюють метаболізм у печінці.

Особливо широко нагідки застосовують для місцевого лікування — при тріщинах шкіри і герпесі, при вуграх та інфекційній тріщині в куточках рота, при себореї, екземі, гнійних висипаннях, полощуть рот і горло при стоматитах і гінгівітах, ангіні, спринцюються при ерозії шийки матки, роблять примочки для очей при кон’юнктивітах і ячменях.

Соком з листя нагідок у суміші з соком лимона, ягід порічок і мигдалевою олією висвітлюють ластовиння.

Внутрішньо нагідки приймають при гастритах, колітах, ентероколітах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях печінки і жовчних шляхів.

Рослину вживають також при серцево-судинних захворюваннях.

В акушерстві застосовують внутрішньо при тривалому блюванні вагітної, дисменореї. П’ють при гіпертонії та безсонні в період клімаксу.

Народна медицина використовує настоянки з нагідок при бронхіті, афтозі, скрофульозі, жовтяниці, рахіті, хворобах сечового міхура і селезінки.

За матеріалами:

  1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
  2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
  3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
  4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
  5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
  6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.

Схожі записи