Бурякова коренева попелиця – методи бортьби
Бурякова коренева попелиця (Pemphigus fuscicornis Koch.)розповсюджена по всій території України.
Опис бурякової кореневої попелиці
Бурякова коренева попелиця – невелика комаха розміром 2,1-2,6 мм з жовтувато-бурим чи зеленуватим яйцеподібним тілом. Молоді личинки стрункі, зеленуваті чи жовтосіруваті у формі видовженого еліпса. Самки та самці амфіногенного покоління безкрилі та без хоботків.
На зимівлю залишається особлива форма зимуючих статевозрілих безкрилих партеногенетичних самок, для цього вони обирають плантації буряку та ділянки де ростуть лободові буряни та зариваються у грунт на глибину 16-60 см. Личинки першого віку (так звані “бродяжки” або “мандрівники”) дуже рухливі, частина з них вийшовши на поверхню шукає кормові рослини. Також можуть переноситись водою, вітром, сільськогосподарським реманентом, таким чином бурякова коренева попелиця заселяє нові ділянки. Саме завдяки інтенсивному розселенню бродяжок-мандрівниць відбувається утоврення нових осередків попелиць. Найсприятливішими для шкідника умовами є забрудненість ділянки лободовими бур’янами, якщо ними була засмічена попередня культура. “Бродяжки”, “мандрівники” залазять у грунт до коріння буряка і через 10-12 днів перетворюються налітніх самок-живородок. Їх плодючість складає 20-80 личинок, при цьому протягом сезону розвивається 8-10 поколінь, найшвидше – у липні-серпні.
Найкращими умовами для розмноження шкідника є невелика кількість опадів при жаркій температурі у період вегетації. Бурякова коренева попелиця живиться на мичкуватому корінні та вважається одним з найнебезпечніших шкідників буряку – у роки їх масового розмноження врожайність зменшується на третину, а цукристість до 2-4%. Найбільше потерпають маточні буряки. Поріг шкодочинності при заселенні у травні 5% рослин, у червні – 10%, у липні – 15%.
Заходи захисту від бурякової кореневої попелиці
Бурякова коренева попелиця має велику кількість природніх ворогів, зокрема хижаки та паразити. кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця – Aphidoletes aphidimyza Rd., мухисирфіди – Paragus tibialis Flln., P. bicolor Fabr., Sphaerophoria menthastri L., S. scripta L., Metasyrphus nitens Zett., M. latifasciatus Meg. Попелицю заражають афідіїди – Aphidius matricariae Hal., Trioxys auctus Hal., T. heraclei Hal., Lysiphlebus confusus Tremb., L. fabarum Marsh., L. gracilis Fцrst., іхневмоніди – Phygadeuon fumator Graw., Ph. subtilis Graw., афелініди – Aphelinus humilis Merc., A. chaonia Wek. та ін.
Біологічними ворогами є афідіус, афідиміза, галиця. У вологі роки гинуть від ентомофторозу. Личинки та дорослі комахи чутливі до погоди і якщо дощ їх змиває на грунт, то бурякові кореневі попелиці гинуть.
Водночас необхідно виконувати агротехнічні та хімічні заходи захисту. Зокрема слід дотримуватись сівозміни – просторово ізолювати від минулорічних плантацій буряку, садити йогопісля озимої пшениці висіяної на пару. Правильно зберігати гній та не допускати його заростання лободовими. Знищувати бур’яни та повністю і ретельно збирати коренеплоди. Необхідно лущити стерню та після збирання зернових попередників буряків проводити глибоку оранку на зяб. Перед закладкою врожаю у кагати слід перебрати маточні коренеплоди та видалити ушкоджені. Якщо попри всі заходи чисельність шкідника є надмірною слід обробити краї ділянки та осередки зараження інсектицидами.
