Огірок сорту «Алтай»

Серед ранніх сортів огірків доволі популярний „Алтай”. Він невибагливий, стійкий до захворювань і несприятливих погодних умов — низьких температур та різких перепадів. Бджолозапильний, тому більше підходить для вирощування на грядці, ніж у теплиці.

Компактні огірки завдовжки 6–8 см чудово надаються для консервування, більші ж (10–12 см, діаметр 3,5–-4 см) споживають у свіжому вигляді. Вони смачні, абсолютно не гірчать. Шкірка тонка. На горбках — маленькі чорні колючки, які у стиглих огірків легко відпадають.

Як і всі огірки, „Алтай” — теплолюбна рослина. Сіяти у відкритий ґрунт потрібно після настання стійкого потепління — орієнтовно кінець квітня. В одноразовий посуд висівають приблизно на місяць раніше. Насіння огірка сходить при 13–15 градусах. Добре розвивається рослина в межах 18–30 градусів. При температурі, нижчій за +10, відбуваються порушення в розвитку, при 0,5 градуса огірок змерзає. Під час нічних знижень температури радять вкривати плівкою. При високій вологості й низьких температурах починає гнити. Спека понад 35 градусів також впливає на рослину негативно.

Насіння „Алтаю” не потрібно додатково обробляти, але якщо замочити його у воді на 12 годин, воно зійде швидше.

Сіють огірок на глибину 4–5 см, на відстані 12–15 см один від одного. Огудина завдовжки приблизно 1,2 метра трохи в’ється, її варто підв’язати на опору. „Алтай” цвіте і дозріває в’язанками. Перші плоди можна збирати вже через півтора місяця після появи перших паростків — орієнтовно початок червня. Врожайність — 3,6–3,8 кілограма на метр квадратний.

Особливого догляду „Алтай” не потребує: достатньо в міру потреби поливати теплою водою, прополювати. Можна вносити органічні добрива.

Сорт стійкий до несправжньої борошнистої роси, відносно стійкий до бактеріальної плямистості.

Огірки «Алтай» довго лежать, не втрачаючи товарності, і добре транспортабельні.