Баштанна попелиця – ознаки появи, методи боротьби
Баштанна попелиця найбільшої шкоди завдає гарбузовим культурам: огірку, кавуну, дині, кабачку, а також баклажану та перцю.
Баштанна попелиця (Aphis gossypii) є багатоядною та живиться соком 50 культурних та диких рослин. Також може пошкоджувати рослини і в закритому грунті. Сприятливою до цього є помірно волога погода. Зустрічається по всій території України.
Навесні спочатку харчується соком бур’янів (рижій, подорожник, щавель, мальва), а вже наприкінці травня перехолять та баштанні, технічні та інші культури. Пошкоджене листя спочатку в’яне, однак з часом може засохнути та опасти, а рослини загинути. Додатковою небезпекою є те, що баштанна попелиця переносника вірусного захворювання огірків – мозаїки.
Баштанна попелиця зимує на бур’яні в стадії дорослої личинки та німфи. Розмножуються надзвичайно швидко партеногенетичним способом – від личинки до імаго лише за 9-12 діб, тож протягом вегетаційного періоду з’являється 12-15 поколінь попелиці. Найшвидше розвиток відбувається за помірної вологої погоди, а оптимальними для розмноження є діапазон температур 16-22 за Цельсієм. Самка протягом життя приносить 25-60 личинок які вже через 12-18 днів починають розмножуватись. Розселення на баштані розпочинається за температури 12 градусів за Цельсієм.
Безкрилі самки мають овальне тіло довжиною 1,25-2,1 мм., крилата форма має тіло довжиною 1,2-1,9 мм. Забарвлення міняється від зеленого з жовтим відтінком до темно-бурого. При цьому голова і груди зверху чорного кольору. 6-членні блідо-жовті вусики мають у довжину 3/4 тіла. Личинки спочатку блідо-зелені з 4-члениковими вусиками, потім жовто-зелені з 5-члениковими вусиками, а личинки четвертого віку вже 6-членикові.
Зимувати залишаються личинки та партеногенетичні самки вибираючи для цього прикореневі частини багаторічних рослин — подорожнику, гриициків, молочаю. Морозостійкий — витримує до -10 градусів за Цельсієм, а у теплицях чи парниках може розмножуватись навіть взимку.
Боротьба із баштанною попелицею
Розмноженню попелиці заважають природні хижаки, головним з яких є сонечка, а також золотоочки, хижа галиця, хижі клопи а також личинки мухсирфід. Також небезпечними для попелиць є ендопаразити з родини афіїдідів.
Систематичний контроль бур’яну на баштанах та інших полях сівообігу та на неораних землях по сусідству з полями. Власне із знищення бур’янів слід розпочинати боротьбу з попелицею. Причому їх знищувати слід не лише на самій ділянці, а й на прилеглій території. Своєчасний хімічний захист поки уражене попелицею листя не почалло скручуватись.
