Гісоп лікарський: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

В деяких країнах із гісопу лікарського виготовляють ліки, в Україні його використовує лише народна медицина. А також — застосовують як приправу, хоч трава отруйна.

Інші назви гісопу лікарського

Ісоп, ісопова трава, юзефки, осирок, суток, медовик; латиною: Hyssopus officinalis; російською: иссоп обыкновенный.

Опис гісопу лікарського (як виглядає)

Гісоп лікарський — багаторічна дрібно-опушена трав’яниста рослина з родини губоцвітих. На чотиригранних частково здерев’янілих стеблах заввишки 20-50 см розташовані довголанцетні клиновидні листки, без помітного черешка. Краї листків трохи загорнуті на спідній бік.

Квітки знеправильні, яскраво-сині, рідше рожеві, зібрані в переривчастоколосовидне суцвіття.

Плід складається з чотирьох горішків.

Цвіте у червні-серпні. Плоди дозрівапють у серпні.

Регіони проростання гісопу лікарського

Походження гісопу — з Південної Америки. В Україні вирощують у садах і на городах як ефірноолійну рослину. Росте також у здичавілій формі.

Заготівля і зберігання гісопу лікарського

З лікувальною метою використовують траву гісопу лікарського — верхні частини стебел завдовжки до 20 см. Збирають траву під час цвітіння рослини. Сушать під накриттям або в приміщенні — зв’язані пучки підв’язують. Вихід сухої речовини — 20%. зберігають у мішках у сухому місці.

Гісоп належить до неофіцинальних рослин, тобто його не використовують для виготовлення ліків в офіційній медицині в Україні.

Хімічний склад гісопу лікарського

Гісоп лікарський містить ефірну олію (0,6-1%), флавоноїди (0,9%), тритерпенові кислоти, дубильні та гіркі речовини, смоли, камедь, барвники.

Фармакологічна дія гісопу лікарського

Гісоп використовують як антисептик і спазмолітик. У деяких країнах — в офіційній медицині, в Україні — лише в народній. Настій рослини застосовують також як відхаркувальний засіб; глистогінний; а також при анемії, стенокардії, ревматизмі. Місцево ним лікують запалення очей, стоматит, рани, синці та екзему.

Гісоп використовують також як приправу — для підвищення апетиту та покращення травлення. Хоч трава вважається слабко отруйною.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.