Гарбуз звичайний: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Ходить гарбуз по городу… Усім відомий гарбуз має неабиякі лікувальні властивості, зокрема допомагає при хворобах сечостатевої системи та виганяє глистів.

Інші назви гарбуза звичайного

Гарбуз столовий, кабак; латиною: Cucurbita pepo; російською: тыква обыкновенная; польською: dynia

Опис гарбуза звичайного (як виглядає)

Однорічні однодомна трав’яниста рослина з повзучим стеблом, п’ятилопатевими листками та великими жовтими лійкоподібними, дзвоникуватими одностатевими квітками. Сягає в довжину до 6 метрів. Плід ягодоподібний, великий, кулястий або видовжений. Цвіте у липні-серпні.

Регіони проростання гарбуза звичайного

Гарбуз — культурна рослина, його вирощують в Україні на городах і баштанах.

Заготівля і зберігання гарбуза звичайного

У лікувальних цілях вживають насіння гарбуза, очищене від лушпайки, «молоко» з них, а також внутрішню м’якоть плодів. Заготовляють насіння із зрілих плодів восени. Термін придатності насіння — 1 рік.

Хімічний склад гарбуза звичайного

Плоди гарбуза звичайного містять цукри (глюкоза, фруктоза, сахароза), органічні кислоти (здебільшого яблучна), каротин (до 6 міліграм-відсотків), аскорбінову (8-20 мг%), фолієву (14 мкг/100 г), пантоненову (0,4 мг%) та нікотинову (0,5 мг%) кислоти, вітамін В6 (0,13 мг%), рибофлавін, тіамін, значну кількість мінеральних речовин (калій — 170 мг%, залізо — 100, мідь — 180, фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г, кальцій, фосфор).

До складу насіння входять жирна олія (близько 20%), фітостерин кукурбітол, смолисті речовини, органічні кислоти, вітаміни групи В, аскорбінова кислота.

Фармакологічна дія гарбуза звичайного

Гарбуз має сечогінну, жовчогінну та глистогінну дію. Гарбузовий м’якуш покращує функцію кишок при закрепах, збільшує виділення жовчі, посилює водний та сольовий обмін, фільтраційну функцію нирок, забезпечує інтенсивне виділення ними хлору, чим, власне, сприяє сечовиділенню.

Насіння гарбуза вживають як ефективний засіб проти різних стьожкових глистів (солітера, карликового ціп’яка). У народній медицині його також використовують при хворобах сечостатевих органів, особливо тоді, коли в сечі виявляється кров і коли сечовипусканню перешкоджають спазми.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.