Береза бородавчаста: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

У наш час “Кока-кола” витіснила з полиць магазинів березовий сік. А шкода — березовий сік не тільки смачний, але й корисний для людського організму. Лікарські властивості інших препаратів з берези бородавчастої також вражають

Інші назви берези бородавчастої

Береза повисла; латиною: Betula verrucosa, або Betula pendula; російською: берёза бородавчатая; польською: brzoza brodawkowata.

Опис берези бородавчастої (як виглядає)

Однодомне дерево родини березових, що сягає 10-20 метрів у висоту. Має гладку, білу кору, у старих дерев вона при основі стовбура чорно-сіра, з глибокими тріщинами. Крона ажурна, з пониклими гілками. Молоді пагони голі, з полиском, червоно-бурого кольору, густо вкриті смолистими бородавочками.

Листочки чергові, довгочерешкові, трикутно-ромбічної форми, двопилчасті, з клиновидною основою, голі.

Квітки — в одностатевих сережках: тичинкові — на кінцях гілок, довгі, зібрані по дві-три; маточкові — на вкорочених бічних гілочках, два-три сантиметри у довжину, зелені, спрямовані вгору.

Плід — горішок.

Цвіте у квітні-травні, коли розпускається листя.

Регіони проростання берези бородавчастої

Лісові (листяні і мішані) і лісостепові райони. У степу любить долини річок, де утворює чисті й змішані з іншими породами насадження. Березу бородавчасту розводять також у садах і парках.

Заготівля і зберігання берези бородавчастої

У фармакологічних цілях використовують бруньки, молоде листя і сік (т. зв. весняний «плач»). Буває, що використовують і кору.

Бруньки заготовляють у березні-квітні, коли вони набрякають, листя — у квітні-травні (зранку!), у цю пору воно ще запашне і клейке. Як тільки бруньки розкриються, то втрачають свої лікувальні властивості.

Сушать бруньки і листя на відкритому повітрі під накриттям або ж в сушарках за температури 25-30 градусів Цельсія (інші джерела рекомендують 40-50ºС). Відтак листки пакують у тюки, а бруньки — у паперові ящики. Готову сировину зберігають у сухому, добре вентильованому приміщенні. Термін придатності — 2 роки.

Сік збирають рано навесні, ще до того як розпуститься листя.

Хімічний склад берези бородавчастої

Кора, бруньки і листя містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини пірокатехінової групи, смоли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії, в свою чергу, входять бетунол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. У бруньках і листках також є флавоноїди, каротин і гіперозид. У березовому соці містяться: цукри (2%), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію.

Фармакологічна дія берези бородавчастої

Препарати — відвари, настої, екстракт — з берези бородавчастої мають сечогінні, жовчогінні, протиспазматичні, протизапальні, ранозагоювальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні та протипаразитні властивості. Регулюють обмін речовин, функцію травного тракту й жіночих статевих органів.

Березовий сік має на організм загальнозміцнюючий вплив. Виявляє сечогінну й відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, допомагає при серцевих набряках. Також його використовують у комплексній терапії при нирковокам’яній хворобі, як загальнозміцнюючий та кровоочисний засіб при втратах крові, порушенні обміну речовин, при хворобах шкіри, дихальних шляхів і при захворюваннях, що супроводжуються високою температурою тіла.

За матеріалами:

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.