Каланхое перисте: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Сучасні молоді батьки нізащо не погоджуються лікувати своїм дітям нежить так, як лікували його їм — закапуючи в ніс сік каланхое. Натомість сік рослини можна застосовувати для швидшого заживлення ран та виразок.

Інші назви каланхое перистого

каланхое; латиною: Kalanchoë pinnata; російською: каланхоэ перистое.

Опис каланхое перистого (як виглядає)

Каланхое перисте — багаторічна трав’яниста вічнозелена рослина родини товстолистих, сукулент. Стебло пряме, міцне, м’ясисте, заввишки 50-150 см, при основі часто дерев’яніє. Листки супротивні, з короткими черешками, м’ясисті, світло-зелені, з червонуватим відтінком, нижні прості, овальні, верхні непарноперистоскладні з зубчастими листочками.

Квітки двостатеві, трубчасті, білі, зеленкувато-біло-рожеві, зібрані в верхівкову волоть.

Плід — листянка.

В умовах кімнатної температури цвіте тривалий час.

Регіони проростання каланхое перистого

Батьківщина каланхое — тропічна Африка, Мадагаскар, острови Зеленого Мису, Коморські, Реюньйон. В Україні вирощують як кімнатну рослину.

Заготівля і зберігання каланхое перистого

Для лікування використовують сік рослини. Щоб його одержати, свіже листя із трав’янистою частиною стебла попередньо витримують до 7 діб у прохолодному темному місці (5-10 градусів), наприклад, у холодильнику. Потім рослину подрібнюють і вичавлюють сік.

Хімічний склад каланхое перистого

Листки і стебла рослини містять полісахариди, флавоноїди, дубильні речовини, катехіни, органічні кислоти, ферменти, аскорбінову кислоту, мікро- та макроелементи: магній, кальцій, алюміній, мідь, кремній, марганець.

Фармакологічна дія каланхое перистого

Сік каланхое має антисептичні та протизапальні властивості, малотоксичний, сприяє очищенню ран та виразок від некротичних тканин, швидкому заживленню. Сік і мазь каланхое широко застосовують у хірургії, стоматології, гінекології, офтальмології, отоларингології.

У народній медицині сік каланхое використовують місцево при різних запальних процесах, виразках, ранах, опіках, закапують у ніс при нежиті.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.