Меліса лікарська (Melissa officinalis L.) - багаторічна трав’яниста рослина висотою до 1 м і більше.
Стебло чотиригранне, гіллясте. Листки великозубчасті, черешкові. Квіти дрібні, білуваті або рожеві, в пазушних пучках. Цвіте з середини червня і до глибокої осені. Листки при подрібненні (свіжі і висушені) мають лимонний запах. Народні назви – лимонна або медова трава, маточник.
В перекладі з давньогрецької «меліса» означає «бджола», адже рослина – чудовий медонос. Коли вмитися водою, настояною на мелісі, чи натерти її листочками руки, можна уникнути укусів бджіл.
В дикому стані росте в Середземноморському регіоні. В Україні мелісу висівають на клумбах та грядках. Вирощують її як технічну культуру для отримання олії.
. . . . .
Як і коли збирати мелісу лікарську
Використовують листки і квітконосні стебла меліси, які зрізають під час цвітіння . Сушать у теплих добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають у щільній тарі.
Хімічний склад меліси лікарської
У сировині меліси виявлено дубильні речовини, смоли, кавову, олеанову та урсолову кислоти, сапоніни, аскорбінову кислоту, ефірну олію.
Застосування меліси лікарської
Препарати меліси лікарської використовуються народною медициною при лікуванні численних недуг: захворювань травного каналу, печінки, панкреатиту, цукрового діабету, запальних процесів сечостатевої системи. Рослина виявляє легку потогінну, вітрогінну та проносну дії. Припиняє нудоту і блювання, діє протисудомно, заспокоює нервову систему, поліпшує сон.
. . . .
В офіційній медицині використовують мелісову олію при захворюваннях дихальних і сечових шляхів, ревматизмі, після перенесених важких травм та операцій.
При пониженому тиску приймання у великій кількості настоїв чи відварів меліси не рекомендується.
Перед використанням проконсультуйтесь зі спеціалістом!
