Декоративні плетені бережки

Якщо виникає бажання облаштувати навколо квітників бордюри-бережки, або прикрасити ними межі стежинок на присадибній ділянці, не завжди треба купляти готові огорожі. В цьому місці слід проявити трішки фантазії та трохи попрацювати. Наприклад, можна сплести їх з лозини – вийде оригінально, не так, як у всіх, при тому на заощаджені гроші можна придбати щось корисне.

Якщо виникає бажання облаштувати навколо квітників бордюри-бережки, або прикрасити ними межі стежинок на присадибній ділянці, не завжди треба купляти готові огорожі. В цьому місці слід проявити трішки фантазії та трохи попрацювати. Наприклад, можна сплести їх з лозини – вийде оригінально, не так, як у всіх, при тому на заощаджені гроші можна придбати щось корисне.

Лоза є ідеальним природним матеріалом для створення невеличкого парканчику-тину в городі чи саду, який буде знаходитись в гармонії з природою, що його оточує. У якості лози можна використовувати вербу, ліщину та інші дерева та кущі з довгим гнучким гіллям.

Невисокі, плетені з гнучких лозин парканчики вздовж грядок є не лише декоративним оздобленням, вони не дають осипатися землі та природним шляхом відокремлюють культурні рослини від міжряддя та стежинок.

Заготовляти лозу можна будь-коли, але краще це робити з січня по березень. Головне, щоб лозиння було гнучким та тонким, довжиною 150 – 180 сантиметрів. Зберігають його у горстках, бажано у холодному приміщенні, наприклад, сараї. Перед плетінням лозини слід замочити та відсортувати по товщині та довжині.

Основою тину є кілочки, що вбивають в землю на відстані 10 – 15 сантиметрів один від одного. Кілочки вирізають з товстіших гілок. Плести парканчик можна одразу у декілька лозин, одержуючи візерунок у вигляді пласких стрічок. Після 5 – 6 рядів для більшої міцності поряд з першими кілочками слід вставити товстіші гілки, якими і завершують плетіння. Кінці лозин, що виступають, підрізають секатором.

По лінії майбутнього тину через рівні інтервали в землю вертикально утикають кілочки або грубі шматки лозини.

1. Першою «стрічкою» з чотирьох лозин заплітають кілочки на рівні землі, другою – зі зсувом на один кілок.

2. Кожен ряд плетуть до кінця, щоб отримати міцну «стрічку». Тонкі кінчики лозин підрізають секатором та продовжують плетіння іншими лозинами.

3. Висота кілочків, що оплітаються має бути на кілька міліметрів більше висоти тину.

4. Кінці лозин, що виступають, підрізають секатором та ховають у «стрічці» біля кілочка.

5. Коли плетіння дійде до сьомого ряду, поряд з кілочком встромляють лозини, якими слід закріпляти плетіння.

6. Встромлені високі лозини по черзі згинають та заплітають у верхню «стрічку». Тонкі кінці підрізають секатором.

Лоза, яка використовується для плетіння має бути прямою та гнучкою, мати малу мінливість, здорову та щільну деревину, рівну без дефектів, гладку поверхню кори рівномірного кольору.