Омела біла: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості
Рослина, яка паразитує на інших деревах, має лікувальні властивості.
Інші назви омели білої
Омела; латиною: Viscum album; російською: омела белая.
Опис омели білої (як виглядає)
Омела біла — багаторічний напівпаразитичний вічнозелений кущик кулястої форми (діаметром 30-120 см) родини омелових. Гілки голі, жовтувато-зелені, дерев’янисті, вилчасторозгалужені, у вузлах потовщені і дуже крихкі. Листки супротивні, сидячі, шкірясті, з цілими краями, еліптично-видовжені, жовто-зелені.
Жовті сидячі квітки (одностатеві) зібрані по 3-6 у суцвіття в розвилках гілок.
Плоди ягодопобідні, білі, кулясті, з трохи вдавленою верхівкою.
Цвіте у березні-квітні.
Регіони проростання омели білої
Омела паразитує на листяних деревах (береза, верба, клен, тополя, яблуня, груша, дуб, липа, в’яз), зрідка на хвойних, закріплюючись на них присосками, через які живиться за рахунок дерева, на якому оселилась. Поширена в лісостепових регіонах, на Поліссі, зрідка трапляється на півночі Степу та в Криму.
Заготівля і зберігання омели білої
Для виготовлення ліків використовують молоді гілки з листям. Заготовляють пізно восени і взимку, обрізаючи секаторами. Сировину сушать під накриттям або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши тонким шаром (3-5 см) на тканині або папері. В сушарках сушать при температурі 40-50 градусів. Сухої сировини виходить 37-39%. Зберігають у щільно закритих банках у сухому темному місці.
Хімічний склад омели білої
Омела містить віскотоксин (біла аморфна речовина, яка складається з великої кількості амінокислот і цукрів), альфа- і бета-віскол, олеанолову й урсолову кислоти, холін і його похідні, аміни, спирти, флавоноїди, жирну олію, аскорбінову кислоту, каротин, смолисті речовини, мінеральні солі тощо. Рослина отруйна.
Фармакологічна дія омели білої
Галенові препарати омели мають седативні, гіпотензивні, в’яжучі, кровоспинні, глистогінні властивості, стимулюють діурез і виділення продуктів азотистого обміну.
В офіційній медицині настоєм трави омели лікують гіпертонію 1-2 стадії, атонію кишок, приймають при носових, легеневих і тривалих маткових кровотечах.
Очищений екстракт омели (у вигляді ін’єкцій) застосовують як цитолітичний засіб при неоперабельних формах раку. Народна медицина використовує омелу при шлунково-кишкових, менструальних і гемороїдальних кровотечах, при епілепсії, істерії, при болях у животі.
Чай з омели рекомендують як загальнозміцнюючий засіб.
Зовнішньо настій і порошок використовують як пом’якшувальний і знебоювальний засіб при абсцесах та інших шкірних хворобах.
При тривалому застосуванні препарати омели можуть спричинити отруєння.
За матеріалами:
- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
- Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
- Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
- Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
- Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
- Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.