Сідач коноплевий: опис, заготівля і зберігання, лікарські властивості

Вважають, що ця рослина добре очищає кров та покращує обмін речовин в організмі.

Інші назви сідача коноплевого

давник, конопельник, коноплі водяні, коноплі собачі, кінська грива; латиною: Epatorinum cannabinum; російською: посконник обыкновенный.

Опис сідача коноплевого (як виглядає)

Сідач коноплевий — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, просте або розгалужене на верхівці, коричнево-кармінове, заввишки 50-170 см. Листки супротивні, короткочерешкові, трохи пухнасті, глибоко розсічені на 3-5 гострих ланцетних часток, верхні — з цілими краями.

Лілові або білі квітки двостатеві, з медовим запахом, у численних дрібних кошиках, зібраних у густе волотевидне суцвіття.

Плід — сім’янка.

Цвіте у червні-серпні.

Регіони проростання сідача коноплевого

Сідач коноплевий росте по всій території України — на берегах річок, біля боліт, у вологих лісах і чагарниках, на торфовищах.

Заготівля і зберігання сідача коноплевого

Для виготовлення ліків використовують траву і коріння, рідше листя сідача. Траву (верхівки завдовжки 30 см) і листя заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать сировину під накриттям або в добре провітрюваному приміщенні. Вихід сухої речовини — 25%. Коріння викопують восени або рано навесні. Готову сировину зберігають у сухому місці. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад сідача коноплевого

Трава сідача містить сесквітерпеновий лактон еупаторіопікрин, ефірну олію, рутин, гіперозид, сапоніни, дубильні речовини, аскорбінову кислоту, холін, інулін, артоматичні кислоти, вітамін С тощо. У корінні є ефірна олія, еупарин та вуглеводи, зокрема інулін.

Фармакологічна дія сідача коноплевого

Сідач коноплевий виявляє послаблюючу , сечогінну, жовчогінну, потогінну, ранозагоювальну, холеретичну дію, знижує артеріальний тиск та рівень холестерину в крові, збуджує апетит.

Вважають, що рослина добре очищає кров і стимулює обмін речовин.

Народна медицина застосовує сідач при запальних процесах у нирках, сечоводах, сечовому міхурі, при застудних захворюваннях, хворобах печінки.

За матеріалами:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр Олімп, 1992.
2. Мамчур І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984.
3. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. — Київ, 2013.
4. Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров’я, 1974.
5. Алексєєв І. С. Повний атлас лікарських рослин. — Донецьк: Глорія Трейд, 2013.
6. Липа Ю. І. Ліки під ногами: Про лікування рослинами. — Київ: Україна, 1996.